Російські обстріли руйнують будинки й села Харківщини, але частина мешканців не погоджується виїжджати або повертається після евакуації. Людей тримають власний дім, господарство, земля, близькі та страх залишитися самими на новому місці.
«Я звик вдома, дім є дім»
Так пояснює бажання повернутися в Прудянку Дергачівської громади Олексій: його поранив дрон, коли він їхав велосипедом; після удару він сам бинтував рану. Людмилу з Хотімлі Старосалтівської громади волонтери привезли до координаційного центру в Харкові вже після того, як у хаті повибивало вікна й упала стеля в кухні. Чоловік не хотів кидати будинок, який родина будувала роками.
Світлана із Золочева виїжджала на два тижні й повернулася, бо не могла довго без рідних. Ольгу з Гусинки Кіндрашівської громади вивозили військові: евакуаційні екіпажі туди вже не заїжджають. Геннадій із Гнилиці Першої та Валентина з Підсереднього Великобурлуцької громади залишалися через господарство й пошкоджене житло, доки син або стан здоров’я не змусили виїхати.
Що дають у транзитному центрі
Координатор Харківського транзитного центру евакуації Сергій Мусієнко каже, що найактивніше люди виїжджають із Великобурлуцької, Шевченківської та Дергачівської громад. Центр у середньому приймає близько 170 людей на день. Когось умовляють місяць, хтось їде після прильоту поруч або після дзвінка сусідів, які вже отримали допомогу.
Евакуйованим видають продуктові та гігієнічні набори, допомагають із документами й житлом, зокрема через платформу «Поруч». Можна отримати 12 300 гривень на людину. Місце в гуртожитку бронюють на тиждень. Начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов заявив, що резерву місць у Харкові та інших громадах вистачає, а в Змієві починають реконструкцію приміщення під квартири з укриттям.
«Найголовніше — це не чекати до останнього. Найцінніше, що в нас є, — це життя. Його треба цінувати. Ми тут заради того, щоб допомагати людям. І найголовніше — виїжджати зараз, коли це більш-менш безпечно, і поки можуть проїхати наші броньовані автівки до людей. Найголовніше — виїжджати зараз», — говорить Сергій Мусієнко.
