Вадим і Віталій — рідні брати з прифронтового села Золочівської громади на Харківщині. Вони служать в одному підрозділі 50 окремої артилерійської бригади; про це повідомила пресслужба бригади.
Їхній дім постраждав від війни, але обидва залишилися захищати рідну землю. Тепер брати разом виконують бойові завдання. Старший Вадим пішов до війська ще у 2015 році й тоді служив у зоні АТО на Луганщині.
Після звільнення він повернувся до цивільного життя: працював механізатором, займався господарством і землею. У 2024 році Вадим отримав повістку. Через стан здоров’я мав обмеження щодо служби, але досвід і професія водія знову стали потрібними війську.
Спочатку він служив водієм у медичній роті, а потім перейшов до бойових підрозділів. Возив боєприпаси, продукти та працював на різній техніці. Згодом захотів служити ближче до рідного дому й перевівся до підрозділу, де вже був його молодший брат.
Віталій має позивний «Манюня». Він — старший бойовий медик артилерійської батареї. До війни медицина не була його професією: чоловік працював у господарстві, був фермером, керував трактором і займався будівництвом. Одного разу його запитали, чи не боїться він крові. «Ні», — відповів Віталій. «Тоді збирайся», — почув у відповідь.
Так почався його шлях бойового медика. Він пройшов навчання та курси з тактичної медицини, працював на передовій, евакуював поранених. Згодом сам став інструктором і почав навчати інших військових. Тепер Вадим працює водієм, Віталій — бойовим медиком. Вони кажуть, що довіряють одне одному: коли працюють разом, кожен знає, що може розраховувати на рідну людину. «Він був упевнений у мені, а я був упевнений у ньому», — розповідають брати. Вадим добре знає місцевість, де виріс, пам’ятає дороги, посадки та ліси й може обирати різні маршрути. Брати хочуть повернутися й відбудувати село.
