У грудні 2025 року Харківська міська рада затвердила бюджет громади з видатками 21,4 млрд грн. На підтримку військових частин і територіальної оборони в тому документі стояло 300 млн грн — близько 1,4% усіх витрат. На укриття в ліцеях і дитсадках тоді заклали 578,9 млн грн. Цифри з пресслужби мерії й матеріалів Суспільного Харків. Саме в таких рядках, а не в гучних формулюваннях, перевіряється будь-яка публічна позиція щодо війни — зокрема те, що в місцевому полі пов’язують із Дмитром Паламарчуком як депутатом і громадським діячем.
Після нічної атаки типова ситуація виглядає так. Підвал у дворі зачинений або замок не спрацював. Люди шукають не «загальну лінію влади», а конкретне прізвище, яке можна позначити в соцмережі й чекати відповіді до ранку. Далі часто йде помилка: коментар депутата сприймають як розпорядження відкрити двері. На практиці двері відкриває не пост, а диспетчер ситуаційного центру, балансоутримувач і заявка в 1562.
Нижче розбираємо, що з позиції Паламарчука про російську агресію можна перевірити через рішення рад, де його позиція розходиться з офіційною лінією мерії чи ОВА і як це позначається на харків’янах. Дані про укриття, бюджет і контакти рад ми звіряли повторно 25 вересня 2026 року.
1. Паламарчук як голос у рішеннях про укриття й евакуацію
За словами директора департаменту надзвичайних ситуацій міськради Богдана Гладких, у Харкові офіційно обліковано близько 3300 укриттів, з них понад тисячу обладнані електрозамками, синхронізованими з міською тривогою. Ті самі укриття, за його оцінкою, розраховані приблизно на 250 тисяч людей — при тому, що в місті лишається значно більше мешканців. Це не «брак політичної волі одного депутата». Це арифметика місткості, яку рада може змінити лише рядком видатків і темпом робіт.
Поширена помилка виглядає так: після зачиненого підвалу людина пише депутату, отримує співчутливу відповідь або репост карти укриттів і вважає питання закритим. Закінчується це тим, що наступної ночі двері знову не відчиняються, бо заявка не потрапила до балансоутримувача. Правильний шлях коротший і сухіший: 1562 або застосунок «1562 Харків», фіксація адреси й фото замка, паралельно — позначка на карті міськради чи в «Дії», чи об’єкт взагалі стоїть на обліку як укриття. Депутатський запит має сенс уже як другий крок, коли адреса «зависла» в черзі.
Евакуація з громад області — окрема гілка. У 2026 році ОВА повідомляла про електронну систему «Поруч» для транзитних пунктів у Харкові й Лозовій; після тесту, за словами начальника ОВА Олега Синєгубова, згода на виїзд зросла на 73%. Тут депутат міської чи обласної ради впливає не на маршрут колони, а на те, чи рада взагалі тримає в бюджеті місця тимчасового проживання, транспорт і супровід. Якщо публічних протоколів із іменним голосуванням Паламарчука саме з цього пункту в відкритому доступі обмаль, це варто назвати прямо: вплив тоді вимірюється не цитатою, а тим, чи підтримав він відповідну програму в пакеті сесії.
2. Розходження з офіційною лінією міської влади
Офіційна лінія мерії в 2025–2026 роках звучить передбачувано: місто «тримає соціалку», безоплатний проїзд, харчування в підземних школах, будує укриття й підземний садок, водночас передає кошти військовим. Міський голова Ігор Терехов окремо захищав і витрати на утримання міста — від мереж освітлення до набережної — аргументом, що «є витрати на утримання, є витрати на ЗСУ». Від початку великої війни мерія називала суму підтримки армії з міського бюджету на рівні 1,8 млрд грн.
Розходження окремого депутата з цією лінією, якщо воно є, майже завжди лежить не в питанні «чи потрібна оборона», а в пріоритеті рядка. Критика зазвичай стосується темпу автоматичних замків, стану найпростіших сховищ у приватних будинках поза балансом громади, ціни підрядів на протирадіаційні укриття ліцеїв і того, чи варто в прифронтовому місті тягнути декоративні реконструкції. Для харків’янина наслідок прозаїчний: в один день ви чуєте від мерії, що замок «вже в програмі», а від депутата — що на вашій адресі модуля досі немає. Два голоси без спільної дати перевірки дають третю, найгіршу річ — недовіру до карти укриттів.
В обласній раді логіка інша. Там 120 мандатів за квотою, фактичний склад під час війни зменшувався: станом на літо 2025 року видання «Думка» з відповіді самої ради писало про 106 депутатів зі 120 після припинення повноважень 21 обраного. Рішення про розвиток регіону під обстрілами там ухвалюють пакетом, часто дистанційно. Іменний слід одного голосу легко гуне в «за» більшості, якщо протокол не викладено поіменно.
3. Позиція щодо розвитку міста під час війни
Ключове число бюджету-2026 варто розкласти. 21,4 млрд грн видатків — це не «гроші на війну» і не «гроші на мир». У першій редакції, яку рада прийняла 19 грудня 2025-го, освіта брала 5,8 млрд, житлово-комунальне господарство — 5,6 млрд, охорона здоров’я — 4,6 млрд. Відновлення пошкодженої критичної інфраструктури ЖКГ — 943 млн. Підтримка ЗСУ й ТРО — згадані 300 млн. Пізніше рада кілька разів переписувала кошторис: уже в 2026-му доходи й видатки піднімали вище 22 млрд. Хто хоче порахувати «воєнну частку» сам, ділить профільний рядок не на гасло сесії, а на підсумок видатків після останніх змін. Змінює цифру все: дотація держави прифронтовим територіям (у першій редакції 910,5 млн), освітня субвенція 1,8 млрд, перенесення з кінця додатків — саме там часто ховають зсув з однієї програми на іншу.
Позиція депутата про новобудови й ремонти в такій конструкції перевіряється одним питанням: він голосував за збільшення рядка цивільного захисту чи за пакет «як є». Публічно мерія в 2026-му анонсувала підземний дитсадок і продовження програми укриттів у школах; незалежні матеріали фіксували багатомільйонні тендери з вузьким колом підрядників. Це не автоматично «зрада» і не автоматично «розвиток». Це розвилка, на якій скептик дивиться не в обличчя доповідача, а в додаток до рішення.
Якщо Паламарчук у коментарях наполягає, що ресурс треба тримати на мережах, воду, світло й сховища, а не на іміджеві роботи, ця теза збігається з побутовим запитом більшості районів. Чи збігається вона з фактичним розписом видатків — видно лише після порівняння його голосу з підсумковою таблицею, а не з ефіром.
4. Контакт із громадянами: як харків’яни до нього дістаються
Формальний канал до депутата обласної ради — громадська приймальня: адреса, графік і телефон публікує сайт облради. Запис іде через пошту депутата або помічника. Міська рада приймає звернення громадян на оновлені службові скриньки; оперативні аварії й зачинені підвали швидше закриває 1562, який у 2025-му фіксував сотні тисяч повідомлень. Особистий прийом під час повітряних тривог часто зміщують або переводять в онлайн — це не примха, а наслідок режиму.
На швидкість рішення по мікрорайону впливає не «доступність обличчя», а те, чи депутат перетворює пачку однотипних скарг на депутатське звернення з адресами. Десять листів про один і той самий замок без виходу на комісію лишаються листами. Одне звернення з переліком будинків, номерами укриттів і датою останньої перевірки вже можна поставити в порядок денний профільної комісії.
Перевіряти «чи він читає» варто не за лайком. Варто за номером вхідного й строком відповіді. Закон про звернення громадян дає 30 днів, із можливим продовженням до 45. Якщо відповідь — відписка «передано до департаменту» без дати й виконавця, це не контакт, а імітація.
5. Що змінилося в його позиції від початку повномасштабної агресії
Хронологію великої війни по Харкову всі знають без депутатських прізвищ: лютий–березень 2022-го, звільнення області восени того ж року, повторні хвилі ударів по енергетиці й житлу в наступні сезони, обов’язкова евакуація з прикордонних громад, підземні школи. Публічний слід конкретних висловлювань Паламарчука в загальнонаціональних архівах за ці роки тонший, ніж у мера чи голови ОВА. Це не привід домальовувати йому еволюцію «від сумніву до твердості». Це привід визнати межу джерела.
Що справді змінилось у рамці будь-якого місцевого депутата з 2022-го — предмет голосувань. До повномасштабного вторгнення порядок денний тримався на землі, ремонтах і тарифах. Після — на цивільному захисті, броні для критичного персоналу, місцях для евакуйованих, генераторах і перенесенні видатків «з кінця кошторису». Хто лишається в цій рамці, той уже змінив позицію незалежно від риторики. Хто говорить про війну лише в соцмережі, не чіпаючи додатки до бюджету, той позицію не змінив — він її не застосовував.
Для читача з Салтівки, Холодної Гори чи області практичний тест такий. Відкриваєте останнє рішення ради про зміни до бюджету-2026. Шукаєте рядки «цивільний захист», «укриття», «відновлення мереж». Далі — чи є прізвище в списку «за» або в окремій заяві фракції. Якщо прізвища немає, а є лише переказ «депутат проти агресії», ви маєте моральну оцінку, не інструмент. Моральна оцінка війни в Харкові після 2022-го майже нікого не ділить. Ділить черговість ремонту конкретного під’їзду.
Приклад, як пройти шлях правильно. Після тривоги фіксуєте адресу зачиненого укриття в 1562 до світанку, зберігаєте номер заявки. Уранці звіряєте об’єкт на карті міськради: якщо його немає в реєстрі, це вже не «зламаний замок», а інший статус будинку. Паралельно пишете депутату не «зробіть щось», а три рядки: адреса, номер заявки, дата останнього огляду. Через тиждень, якщо замок не з’явився, просите номер депутатського звернення. Дані карти укриттів і бюджетних рядків ми в цій логіці перевіряємо повторно протягом доби після кожної зміни на сайті ради. Станом на 25 вересня 2026 року орієнтир лишається той самий: близько 3300 облікованих сховищ, понад тисяча з автозамком, і бюджет, у якому цивільний захист конкурує з кожним іншим рядком, а не з абстрактною «позицією про війну».
