В Ізюмі через бойові дії безпритульні тварини часто залишаються без допомоги. Днями військові знайшли пораненого пса біля покинутої хати і привезли його до зооволонтерки Світлани Лозовської — тварина не могла стати на лапу, а рана вже почала гноїтися.
«Він сам прийшов до хлопців, бо змучився від болю і шукав допомоги серед людей. Запальний процес пішов глибоко в тіло», — розповіла Світлана Лозовська. За її словами, пес не мав господаря і жив разом з іншими тваринами у покинутому будинку.
Пса оглянула ветеринарна лікарка, яка періодично приїздить до Ізюма. Йому зашили рану на передній лівій лапі та призначили курс антибіотиків. «Лікування Оскар переніс терпляче, хоча без пригод не обійшлося. За два дні після операції пес сам «зняв» усі шви, тому ветеринарці довелося зашивати рану повторно. Також Оскару вдягали захисний комір, щоб він не пошкодив місце операції знову», — розповіла волонтерка.
Як пункт перетримки допомагає тваринам з прифронтових територій
Нині лапа Оскара вже працює, він добре ходить. Волонтерка каже, що пес молодий — йому менше року, схожий на вівчарку, а за характером лагідний і розумний. Вона шукає для нього господарів, адже не змогла залишити тварину безпритульною після всього пережитого.
За словами Лозовської, подібних історій в Ізюмі чимало: через обстріли, переїзди людей та бойові дії тварини залишаються без господарів або потребують допомоги після поранень. У її пункті перетримки нині перебувають кілька цуценят та дорослих собак. Військові та волонтери вивозять тварин із небезпечних місць, зокрема Слов’янська і Краматорська, і привозять до Ізюма, звідки їх забирають представники благодійної організації «Порятунок тварин Харків» і везуть далі.
Окрім перетримки, зооволонтерка організовує стерилізацію тварин — домовляється з організаціями, які допомагають оплатити роботу ветеринарів, готує приміщення й координує прийом тварин. За її словами, під час однієї стерилізаційної місії через пункт можуть пройти від 60 до 100 собак і котів. Частина тварин, які пройшли через пункт перетримки, вже знайшла господарів у країнах Європи, зокрема в Німеччині.
Залишатися в Ізюмі, попри посилення обстрілів, Світлана вирішила через тварин, за яких відповідає. «Якщо я виїду, хто буде за ними дивитися?» — каже волонтерка. Вона продовжує доглядати тварин, допомагати з їхньою евакуацією та шукати для них нових господарів.
